Питання комунальних послуг та їх оплати стосується кожного, незалежно від спеціалізації. Не важливо, центральне опалення, пічне чи газове, існують ті чи інші нюанси, які постійно викликають невдоволення користувачів.
Кожен прагне максимально скоротити витрати, або економлячи на існуючій системі опалення, або змінюючи її на більш сучасну. Ось тут і доводиться обирати.
Ми впевнені, що електроопалення – найкраще, ми стверджуємо, що за електроопаленням – майбутнє. І зараз ви в цьому переконаєтеся.
То що ж ми маємо?
Картина в країні не найрадісніша. Стан теплоцентралей сьогодні просто плачевний, вони не можуть забезпечити нормальне теплопостачання. Вартість ЦО щорічно збільшується. Перспектив у нього немає.
Є старе, добре пічне опалення і нові твердопаливні котли… Та Бог з ними, незручністю у використанні, трудомісткістю, інертністю цієї системи опалення, необхідністю постійного контролю та окремого приміщення для зберігання палива…
Але як за пенсії в 2 800 гривень і наших зарплат можна віддати щонайменше 3 000-3 500 гривень лише за машину дров?!
Що стосується газу, за його дещо оманливої дешевизни, якість уже зараз, м’яко кажучи, просто не задовільна. Ціни зростають як на дріжджах, і впливати на це ми не в силах. До того ж, для багатьох населених пунктів блакитне паливо ніколи не стане доступним.
Вітер змін – газове “лобі” сходить нанівець
Україна має два власних джерела енергії – вугілля та уран. Уже зараз вона виробляє 58% електроенергії на атомних станціях і посідає 3 місце у світі за її споживанням на душу населення. Наша країна приречена на успіх у динамічному впровадженні електротехнологій в опаленні, освоєнні внутрішнього ринку, адже на сьогоднішній день на електричне опалення використовується всього лише 1% електричної електроенергії!
Забудьте про газ для опалення! Україна більше не будуватиме свою енергетичну політику на імпортованому джерелі, втрачаючи зарубіжні ринки збуту електроенергії!”
Так, колись, у СРСР, електроопалення було ледь не заборонено, інженерів виховували з думкою про відсутність альтернативи газу. Деякі (на щастя, їх залишилися одиниці) технічні фахівці й досі дивуються словосполученню “електричне опалення”.
Але ситуація вже кардинально змінилася. Газ у всьому цивілізованому світі використовується як сировина для промисловості, а не як джерело енергії для обігріву приміщень.
Він закінчується, він дорожчає! І темпи збільшення ціни на газ значно перевищують темпи збільшення ціни на електроенергію. Ці дані були вперше представлені в матеріалах Інституту прогнозування розвитку економіки ще 2000-го року. Правильність частини прогнозів життя вже підтвердило, є побоювання, що й подальші стануть реальністю.
До речі, наш уряд, незважаючи на свою періодичну інертність, все ж таки взяв курс на енергозбереження та впровадження альтернативних джерел енергії, які виробляють саме енергію електрики.
Добродії, та нам усі карти в руки!
Світові тенденції
Озирніться навколо – в усьому світі тільки й говорять про енергозбереження! Планета прагне до максимального використання та переходу на екологічно чисті й недорогі поновлювані джерела енергії (геліо-, вітро- і гідроенергетика), і цей процес НЕЗВОРОТНИЙ.
Ще б пак, набагато краще вкласти прогнозовані кошти в альтернативну енергетику, ніж шукати нові родовища газу, урану та нафти.
Світ зробив свій вибір.
За даними експертів, у розвинених країн спостерігається значна витрата електроенергії для опалювальних цілей. За статистикою, у Франції електроопаленням обладнано близько 40% всіх будівель, в Іспанії та Фінляндії – 30%, у Норвегії – відомому світовому виробнику і постачальнику газу – понад 80%.
У Європі 60% нових установок припали на частку поновлюваних джерел енергії.
У США ця цифра дорівнює 50%.
У Фінляндії впритул підійшли до завдання поліпшення екології та збільшення використання поновлюваних джерел енергії, миттю зводячи “пасивні” будинки.
Швеція перевела на “чисті” ресурси 51% економіки.
Данія з одного тільки вітру отримує 25% всього струму.
У країнах Євросоюзу активно розвивається масове будівництво “пасивних” і “нульових” будинків, а з 2025 планується зведення будинків “плюс-енергія”.
Список можна продовжувати нескінченно. Державні програми всіх країн спрямовані на енергоефективність!.
А ми?
Не будемо себе знецінювати. Так, у чомусь Україна пасе задніх, але ж ніхто не говорив, що ми стоїмо на місці!
Раніше влада приділяла недостатньо уваги цьому питанню, то зараз (треба віддати їй належне) проявляється жвавий інтерес, обговорюється питання доцільності встановлення систем електроопалення на бюджетних об’єктах (школах, дитячих садочках, лікарнях), і ухвалюються позитивні рішення. Державна підтримка – це дуже важливо. Багато країн давно зрозуміли й активно використовують це, запровадивши пільги та субсидії для населення.
Не відстає й Україна. Наприклад, в окремих регіонах видають кредити фізичним особам на цілі, пов’язані з енергозбереженням: утеплення приміщень, встановлення енергозберігаючого електроопалення.
Підіб’ємо підсумки
Електричні обігрівачі вже давно використовуються в багатьох квартирах, будинках, офісах. На ринку існує величезний вибір систем електроопалення різної потужності як зарубіжного, так і вітчизняного виробництва. Вони вже зайняли свою (зауважте – далеко не маленьку) нішу на ринку країни.
Неможливо сперечатися з тим, що електричне опалення:
набагато дешевше газового під час купівлі та в монтажі;
безпечніше в експлуатації, не створює аварійних ситуацій;
набагато екологічніше;
не потребує профілактичного обслуговування;
більш універсальне (встановити можна де завгодно, де є джерела електроенергії, не залежить від теплотраси);
більш вигідне доповнення до ЦО в будь-яких приміщеннях.
Нам пощастило: Україна має величезні можливості для використання альтернативних джерел енергії та безпрецедентні ресурси біопалива. Ми маємо намір ще стрімкіше розвиватися в цьому напрямку. А ви з нами?
